ЗіУ-5Г: шпаківня на колесах та легенда епохи

ЗіУ-5Г — одна з найбільш цікавих і технічно вдосконалених модифікацій легендарного радянського тролейбуса ЗіУ-5, який став одним із символів міського транспорту 1960-х років. Тролейбуси цієї версії випускалися на Заводі імені Урицького в місті Енгельс у 1966–1968 роках. Саме ЗіУ-5Г став своєрідним перехідним етапом між ранніми варіантами ЗіУ-5 та наступним поколінням радянських тролейбусів.

Інженери не просто продовжили виробництво базової конструкції, а спробували усунути низку її недоліків та зробити машину більш надійною, комфортною і пристосованою до інтенсивної експлуатації. У результаті ЗіУ-5Г отримав цілий комплекс технічних змін, багато з яких сьогодні особливо цікаві для шанувальників історії громадського транспорту.

Конструктивні та технічні особливості

Одним із найважливіших оновлень став тяговий електродвигун ДК-207Г-1 потужністю 110 кВт. На попередніх версіях використовувався ДК-207А потужністю 100 кВт. Збільшення потужності позитивно позначилося на динаміці розгону та дозволило тролейбусу впевненіше рухатися під значним навантаженням.

Ще однією важливою новацією став електромеханічний привід дверей. На ранніх ЗіУ-5 використовувався пневматичний механізм, який у зимових умовах міг створювати проблеми та відрізнявся різкою роботою. Електричний привід забезпечував більш плавне та передбачуване відкривання і закривання дверей.

В основі конструкції знаходився несучий дюралюмінієвий кузов. Каркас виготовлявся зі сталевих труб та обшивався листами легкого дюралюмінію. Таке рішення дозволило зменшити масу машини та водночас підвищити стійкість кузова до наскрізної корозії.

Тролейбус також отримав бездискові колеса типу Трилекс, конструкція яких спрощувала монтаж та обслуговування під час роботи у транспортному депо.

Для полегшення роботи водія використовувався пневматичний підсилювач керма. Для свого часу це було суттєвим підвищенням комфорту, особливо якщо порівнювати ЗіУ-5Г з більш ранніми машинами, такими як МТБ-82.

Велика площа скління забезпечувала хороший огляд і створювала характерний для ЗіУ-5 світлий та просторий салон. Тролейбус мав широкі поворотно-складні двері шириною близько 1,2 метра у передньому та задньому звисах, а пасажирський салон обладнувався мякими диванами.

Цікаві факти про ЗіУ-5Г

Особливо впізнаваною деталлю пізніх модифікацій стала характерна засклена коробка для номера маршруту, встановлена на задньому схилі даху. Через свою форму вона отримала народну назву шпаківня. Саме ця невелика деталь сьогодні є одним із важливих візуальних орієнтирів для визначення конкретної модифікації ЗіУ-5.

Попри значні розміри, машина мала досить жваву динаміку. Поєднання відносно легкої конструкції кузова та потужного тягового двигуна дозволяло ЗіУ-5Г впевнено прискорюватися у міському потоці 1960-х років і не надто поступатися тогочасним легковим автомобілям під час розгону.

Сімейство ЗіУ-5 не обмежувалося експлуатацією на території СРСР. Тролейбуси постачалися до інших країн соціалістичного блоку, а також експортувалися за океан. Понад сотню машин цього сімейства працювали на маршрутах Боготи, столиці Колумбії, що є досить несподіваною сторінкою в історії радянського міського транспорту.

Цікавою особливістю була і місткість салону. ЗіУ-5Г розраховувався на 122 пасажири, однак мав лише двоє дверей, розташованих у передній та задній частинах кузова. У години пік пасажирам із центральної частини салону було складно швидко дістатися до виходу. Проблему повноцінно врахували вже під час створення наступного покоління — ЗіУ-9, яке отримало принципово іншу організацію дверей.

Тривалість експлуатації цих машин також вражає. У багатьох містах України, зокрема Києві, Харкові, Дніпрі, Житомирі та Одесі, пасажирські ЗіУ-5 продовжували працювати до кінця 1980-х років. Спеціальні машини на базі старих тролейбусів служили ще довше. Показовий приклад — харківський ЗіУ-5, переобладнаний у лабораторію контактної мережі, який використовувався на підприємстві аж до 2005 року.

Масштабна модель ЗіУ-5Г у масштабі 1:43

Для колекціонерів особливий інтерес становить масштабна модель ЗіУ-5Г 1:43, випущена у рамках журналкової серії Наши Автобусы. Це доступна за ціною, але водночас достатньо деталізована модель, яка дозволяє відтворити у колекції характерний образ радянського міського транспорту 1960-х років.

Важливо, що виробники моделі приділили увагу саме характерним рисам цієї модифікації. На даху присутня та сама знаменита шпаківня для номера маршруту, яка одразу допомагає відрізнити ЗіУ-5Г від багатьох попередніх варіантів. Відтворена і характерна схема дверей 2-0-2 з деталізованими чотиристулковими дверними прорізами.

Окремої уваги заслуговує деталізація екстерєру. Модель отримала окремі елементи світлотехніки з хромованими відбивачами, бічні дзеркала заднього виду, двірники та деталізовані колеса Трилекс із реалістичними гумовими шинами.

Не менш цікаво опрацьований і інтерєр салону. Усередині можна розглянути пасажирські дивани, перегородку кабіни водія, кермо та панель приладів. Для моделі у масштабі 1:43 це особливо важливо, адже саме такі дрібні елементи створюють відчуття повноцінного зменшеного прототипу, а не просто декоративної копії.

ЗіУ-5Г — це не просто ще один радянський тролейбус у колекції. Це представник цілої епохи, коли міський електротранспорт активно розвивався, а інженери шукали оптимальний баланс між місткістю, надійністю, масою, комфортом та технологічністю.

А масштабна модель 1:43 дозволяє зберегти цю частину історії у компактному форматі. Для шанувальників радянського транспорту, колекціонерів моделей автобусів і тролейбусів, а також тих, хто цікавиться історією вітчизняного машинобудування, ЗіУ-5Г стане справді знаковим експонатом колекції.

Залишити свій коментар: